» » » Світлій пам'яті Ганни Савчук

Культура / Духовний розвиток

Світлій пам'яті Ганни Савчук

Світлій пам'яті Ганни Савчук

Сумуємо за втратою людини  неспокійної душі 

Вона якось несподівано для всіх захворіла, злягла, сподіваючись, що це не надовго. Багато хто чув від неї вдома і в розмові по телефону  заспокійливі слова: «Ось полежу трохи і буду підійматись. Треба йти на роботу»… Та обставини склалися інакше, дедалі більше давало про себе знати серце, час від часу відказували ноги і надія на життя чахла день від дня.  І ось найгірше все-таки трапилось,  Ганни Микитівни Савчук нестало, вона тихо відійшла у безмір, засмутивши родичів, численних своїх шкільних вихованців і друзів та знайомих, які шанували і любили її.

 Ганна Микитівна була людиною великої душі і невтомної праці, понад усе любила професію педагога, дітей і все своє трудове життя працювала в школі, навчаючи і виховуючи підростаюче покоління.

Вона збагнула ще в молодості давню істину, що після хліба найважливішим є школа. Але тоді більше всього до неї тягнула романтика, мрія працювати серед дзвінкоголосої молоді, бути з найосвіченішими людьми, щоб усе знати, про все міркувати обізнано і мати змогу діяти.

Не знає, як би склалася доля, коли б не направлення із Черкащини, де народилася і юність провела, у Сокиряни, що видались їй і далекими, і необлаштованими, і дуже сумними, адже це було ще в 1953-му. Та молодість перемогла усе: і труднощі, і сумніви, і деяке, може, ще не до кінця розуміння життєвих буднів.

Шкільні підручники, інша література стали надійними друзями і порадниками на шляху становлення як педагога. Хоч у дипломі й було записано, що має спеціальність вчителя молодших класів, та працювати спершу довелося піонервожатою. Турбот вистачало, адже СШ №1 була великою, а кла¬си розташовувались у трьох різних корпусах. 

Доводилось завжди бути в русі, постійно зібраною і зосередженою. Пригадує, що кожен день у неї не був схожим один на одного, все планувала, передбачала. І за цієї творчості, уваги до дітей, по-стійної зацікавленості їх шкільним життям піонерська дружина стала однією із кращих.

Розповідаючи про це пізніше, через багато літ, Ганна Микитівна Савчук пам'ятає, як працювали із школярами в місцевому колгоспі ім. Шевченка, де їм було виділено гектар землі для вирощування гібридної кукурудзи. Діти також доглядали курчат, вирощували кролів на пришкільній кролефермі, а дехто навіть підсобляв у вирощуванні телят. Всі були активними, життєрадісними, школярам хотілося динаміки, і вони її одержували. На уроках, шкільних вечорах, у посильній трудовій участі.

 Кращих завжди помічали, їх ставили у приклад, відзначали. Дуже радісним для переможців було одержати путівку в піонерський табір «Молода гвардія» чи знаменитий «Артек». А для молодої вчительки-активістки незабутньою залишилася поїздка на Всесвітній фестиваль молоді і студентів у Москву, куди у 1957 році її нагородив путівкою обком комсомолу. У делегації з Буковини були передовики сільськогосподарського виробництва, промисловості, а від педагогів району  ̶  тільки вона, хоч усіх делегатів було 10 чоловік.

Багато цікавого побачила тоді на фестивалі. Спілкувалася з колегами, познайомилася з представниками молоді з інших республік і країн світу. А головне  ̶ збагатилася енергією і бажанням працювати ще з більшим ентузіазмом. Бо ж незабаром уже стала вчителювати у І - ІІІ класах, і та поїздка не раз згадувалась їй як орієнтир вимог, що ставились на той час перед ви-хователями юного покоління.

̶  Учитель молодших класів  ̶  це шкільна мама, вихователька і водночас артистка на сцені, - казала Г.М. Савчук.  ̶  Адже діти маленькі і їм потрібна постійна увага і по¬стійне зацікавлення, побудження до освоєння знань.

І цим займалася вчителька все своє трудове життя. Вчила, виховувала, прищеплювала лю-бов і повагу до своєї країни, допомагала молоді ставати на ноги, обираючи свої улюблені професії. Трудовий стаж її - 47 років, адже працювала в школі навіть тоді, як вже була на заслуженому відпочинку. Через її душу і руки, як мовиться, пройшло 12 шкільних випусків. Тож є про що згадати, про кого сказати.

Найбільше із колишніх вихо¬ванців стали вчителями, але багато обрали професії військових, інже¬нерів, економістів. Вони часто вітають свою вчительку зі святами, провідують, а дехто й телефонує, щоб поцікавитись, як здоров'я, подякувати за науку, одержану від неї в шкільні роки. В цьому зв’язку дуже цікавою і хвилюючою була остання її зустріч з випускниками, де вони бажали їй здоров’я і мали намір коли-небудь побачитися ще раз…

Г.М. Савчук  ̶  від¬мінник освіти України, нагороджена Почесними грамотами Мініс¬терства освіти колишнього СРСР і України, нагороджена знаком «Почесний ветеран України». Та багато сокирянців добре знають її і як багаторічного (11 скликань!) депутата міської ради. Свого часу разом з іншими активістами дбала і про озеленення міста, і про влаштування дітей тру¬дівників у дитсадок, піклувалась поліпшенням житлово-побутових умов робітників та вчителів, зокрема, забезпеченням квартирами черговиків.

На своєму депутатському окрузі, до якого входив центр міста, зокрема, вулиці Центральна та Кобилянської, проводила зустрічі з виборцями, влаштовувала свято вулиць, організовувала конкурси і концерти для їх мешканців.

Пізніше, коли за плечима стільки літ, коли доньки Тетяна і Майя давно своїх дітей мають, а правнучка Настуня вже в школу закінчує, здавалося б, можна і відпочити. Та не той характер у ветерана, вона постійно в клопотах, у дорозі. Очолювала в районі волонтерський центр ветеранів, до останнього часу була заступником голови районної ветеранської організації.

Будучи активною і чуйною до чужого горя людиною, значно пожвавила роботу добротворців в районі. Спільно з іншими активістами, в тому числі й з медсестрами, провідали одиноких і хворих ветеранів, взяли на облік усіх, хто має потребу в слухових апаратах, забезпеченні окулярами, наданні грошової, матеріальної допомоги через програму «Турбота».

Кожен день у вчительки-ветерана був сповнений турбот про молодь і ветеранів. У свої поважні роки ( 87-й рік) вона встигала побувати на пленумі обласної ветеранської організації,  збирати матеріали для Сокирянського історичного музею, порушувати клопотання, щоб допомогти старенькій бабусі, побувати в багатодітній сім'ї, поїхати в село разом із ветеранським хором «Доля».

Прощавайте, шановна Ганно Микитівно! Нехай Вам буде царство небесне і земля пухом!

Oleksandr Chornyy

8 липня 2019 р. 



Посилання на джерело

Схожі новини


Коменатрі для новини

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або увійти на сайт під своїм іменем.

Написати свій коментар:

Приєднуйтесь

Важливо почути кожного. Підбірка свіжих новин із сайтів району.

детальніше

Відомі діячі

  • Блинду Федір Васильович
  • Козак Василь Васильович
  • Бондар Олексій Станіславович
  • Мафтуляк Михайло Васильович
  • Нагірняк Іван Семенович
  • Лісогор Катерина Іванівна
  • Грейцар Максим Віталійович
  • Гадзій Василь Васильович

Герб СокирянСокиряни

Регіон: Чернівецька область

Населення: 9067

Площа: 14.8 км²

День міста: 12 липня

Міський голова: Равлик Василь Степанович

Перша згадка: 1666

Статус міста з 1966 року