» » » Шана Вчителю!

Культура / Освіта і мистецтво

Шана Вчителю!

Шана Вчителю!

Народжена бути Вчителем!

Що таке одинадцятий клас? Мабуть, відповідь на це питання знають ті, хто вже пройшов через цей етап життя. Для нас, учнів 11класу ЗЗСО І-ІІІ ст. № 1 м. Сокиряни – це останній рік у школі, це − ЗНО, випускний вечір і безліч цікавих спогадів. Невдовзі наше життя дуже зміниться, і ми будемо лише згадувати шкільні роки з посмішкою на обличчі. 

Одинадцять  років тому, широко відкритими очима ми, маленькі та галасливі першокласники, дивилися на світ. А він, безмежний і надзвичайно цікавий, змінювався щомиті. Ми теж росли, дорослішали. Але незмінним залишалося  бажання дізнаватися про все, що нас оточує. Бо ми живемо тут і, ми − частинка Всесвіту. А тому нам необхідно було повсякчас поповнювати свої знання. 


Саме це нелегке завдання нам допомагали виконувати наші вчителі, такі терплячі, ніжні і розуміючі. Ми щиро вдячні їм за мудрість, душевне тепло, яким вони від усієї душі щодня ділилися з нами. 

Та назавжди у наших серцях залишиться наш класний керівник 

Валентина Василівна Мельник,

яка була і залишиться для нас другом і мудрим порадником, провідником у доросле життя. 


Існує притча: коли народжується людина, Господь благословляє її у білий світ своєю рукою. Покладе на голову – мудрою буде, на серце – милосердною, на руки – майстром свого діла. А цій людині Господь одночасно поклав руку на голову, серце і руки. 


Це саме про нашу вчительку, вона дуже незвичайна людина, виняткової душевної краси і гармонії. Скільки в неї любові, терпіння, доброти. Як учитель вона любить усіх дітей, знаходить радість у спілкуванні з ними, вірить у те, що кожен з нас зможе стати гарною людиною. 


З першими променями сонця наша вчителька вже в школі. Обгортає нас своїм поглядом, сповненим світла й тепла. Її лагідні очі, її теплу посмішку, її  доброзичливий погляд ми будемо згадувати ще не раз, навіть ставши дорослими.  І те, як ми годинами вели бесіди про найрізноманітніші речі, і  ту непідробну радість в її голосі, коли вона дізнавалася про наші  успіхи, і сум у суворих і добрих очах, коли виявлялось, що домашнього завдання ніхто не виконав... 


Валентина Василівна завжди бере близько до серця всі наші радощі й невдачі, ми будь-коли можемо прийти до неї за порадою і допомогою, як до матері. Вона зрозуміє нас та підтримає, як ніхто інший.


Найголовніше, що дала вона нам, − це переконаність у тому, що ми −  неповторні, самодосконалі, впевнені у собі і в завтрашньому дні, бо крокуємо з Вітчизною в серці і розмовляємо рідною українською мовою.


Для нас настав уже час прощатися зі школою, поступаючись місцем  наступним поколінням учнів. Ось-ось пролунав останній дзвінок, і ми вступаємо в новий дорослий світ, який і стане нашим найважливішим екзаменом і водночас найдовшим, головним, уроком. Та, стоячи на його порозі, ми щиро віримо,  що  пронесемо далі той  вогонь,  який  подарувала  нам учителька. Бо успіх кожного учня − безцінна нагорода вчителеві, справжньому педагогу.  


І все повториться знову…І через  рік,  і  два,  і  три... Так  само  заходитиме  в  клас наша вчителька, йтиме до  інших учнів, відкриватиме їм незвідані світи, святі слова: Мати, Батько, Народ, Батьківщина, Україна. Учитиме добру,  людяності,  учитиме  жити  по  правді  і  справедливості,  виховуватиме  почуття  високої честі  й гідності.


Ми щиро вдячні Вам, Валентино Василівно, за те, що вкладали у нас свою душу, любов і знання. Хай не засмучують Вас не завжди обдумані наші вчинки, бо душею ми завжди з Вами. 


Ми дуже Вас любимо, поважаємо і цінуємо Вашу титанічну працю  для нас. Будемо старатися виправдати Ваші надії і сподівання. Адже саме завдяки таким учителям, як Ви, дорога наша мудра наставнице, впевнені, що захочемо чогось у житті досягти, щоб Ви могли з гордістю сказати «Це мої учні, мої вихованці!». Щоб Ви гордилися нами, своїми учнями, яким щоденно віддаєте душу і серце.  


Ми схилим голови додолу, згадаємо усі роки,
Пробачення попросим тихо.
Ви ж пригорнете до грудей своїх улюблених дітей.
І знов всміхаєтеся щиро, мов сонце: м’яко і тепло.
Ви вічний символ дружби й миру, Ви − символ того, що було...
Ми дивимось у Ваші очі −вони всміхаються до нас,
Та знов вони не спали ночі, все думаючи про наш клас.
Адже тепер ми всі дорослі, останній крок, і... прощавай!
Стрункі дівчата, хлопці рослі. Прощальний вальс....
Ніхто не знає, куди життя нас розкидає,
Як буде далі все у нас. Та не забудемо ніколи
Ми нашу вчительку і одинадцятий наш клас!


Із вдячністю, повагою та любов’ю учні і батьки 11 класу ЗЗСО І-ІІІ ст. №1 м. Сокиряни.


Шана Вчительці!


Ось і настав той час, коли наші діти закінчили четвертий клас. Ми радіємо і водночас сумуємо, що вони з кожним днем стають все дорослішими і подалі втікають від свого дитинства… 

Але є речі в житті, які ніколи не знецінюються і не тьмяніють, тому від нас, батьків учнів 4-А класу закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1 м.Сокиряни низький уклін нашому дорогому і шановному вчителю, педагогу
Ірині Іванівні ДОЛГІЙ.

Спасибі Вам, шановна вчителько, за те, що посіяли в душах наших дітей зерна мудрості і доброти. З почуттям глибокої вдячності ми будемо згадувати свою рідну першу вчительку, духовного наставника наших дітей. Не знайти в цілому світі таких слів, які б змогли повною мірою висловити величезну батьківську вдячність.  

Нехай цінує вас керівництво, поважають колеги, розуміють учні і дуже люблять рідні та близькі люди! Добра, натхнення Вам, гармонії, творчості та світла! Спасибі за Вашу працю та вибачте нашу неслухняність! Обіцяємо, що зробимо все для того, аби наші діти возвеличували Ваш педагогічний авторитет.

Низький уклін  Вам, наша дорога Ірино Іванівно.

З повагою та вдячністю − батьки учнів 4-А класу ЗЗСО І-ІІІ ст. № 1 м. Сокиряни.






Людина сонячного сяйва 

Саме так називають цю чарівну і сповнену теплої, затишної енергії, жінку. Люблячу маму двох діточок, кохану дружину, берегиню сімейного затишку. А ще – свідомого і закоханого у свою справу вчителя.

Тетяна Василівна ГЕРАСИМЧУК (Скрипник), вчитель початкових класів Сокирянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 м. Сокиряни Чернівецької області.
Вчитель… Для багатьох це слово пов’язане з незабутніми спогадами про чарівний світ дитинства. У кожного в житті є такі люди, завдяки яким ми починаємо змінюватися, рости морально, які змушують нас розвиватися, удосконалюватися, які вкладають у нас частинку власної душі, бажаючи, щоб вона розрослася і зміцнилася, а згодом переродилася в гідну особистість. Ці люди є духовними наставниками, що бажають нам вказати правильний шлях. Таких людей дуже мало… У суспільстві їх називають вчителями, але не всі педагоги заслуговують носити це високе звання. На нашу думку, вчитель – це не лише той, хто намагається передати інформацію з певної галузі знань. Вчитель – це дехто вищий, важливіший. Саме таку вчительку пощастило зустріти нашим дітлахам.

Середня на зріст, струнка, щиросердечна – захоплює у ній все: дивовижна ерудиція, невичерпна енергія, душевна теплота. Ця молода та енергійна жінка незвичайна. Уроки в неї цікаві, добре продумані. А які вона влаштовує заходи! Для неї кожна дитина – особистість. Вона уміє знаходити стежку до душі кожного учня.
Тетяна Василівна доброзичлива, вона завжди підтримає, щось порадить. Вчительська професія для неї – це і хобі, і натхнення, і розвиток, і навчання, і творчість, і, звичайно ж, робота.

Вважає, що успіх справи залежить від закоханості у свій фах, поваги й любові до учнів, безперервного навчання, пошуку та вдосконалення, уміння створювати на уроці атмосферу психологічного комфорту та сприятливих умов для реалізації можливостей кожної дитини. Легко знаходиь спільну мову з учнями різного віку, статі, здібностей, характеру та поведінки. Саме ця якість, а також природна допитливість не дають їй розчаровуватись у своєму ремеслі.
Своїм головним завданням Тетяна Василівна вважає виховання гуманізму та людяності в своїх маленьких підопічних, розвиток природних творчих задатків критичного мислення учнів, та створення для них ситуації успіху. Вона не просто дає своїм учням знання, а й змінює середовище навколо себе, навіть коли здається, що це неможливо. Вона може бути суворою, але ніколи не принижує гідність дитини.

Для своїх учнів вона робить найнадійнішу інвестицію – вчить їх бути гармонійними і щасливими, а натомість отримує заслужену ЛЮБОВ.
З першого погляду на цю прекрасну жінку розумієш настільки це багатогранна і вольова особистість. Вона пише вірші, організовує свята, та найголовніше її покликання – це, звичайно, педагогічна діяльність. Як говорять у народі, судити, лікувати та вчити – це професії від Бога. Отож Тетяну Василівну ГЕРАСИМЧУК Бог наділив величезним талантом – давати перші знання нашим дітям. Адже саме ці знання, як маленькі зернятка ростимуть у душах дітей і зовсім скоро ці зернятка дадуть гарні сходи. У наш час дуже важко навчати дітей з різних сімей, з різними характерами і можливостями, давати дітям не лише знання, а виховувати людяність і самостійність, створювати сприятливі умови для творчого потенціалу і самореалізації, навчати дітей не тільки читати і писати, а й спостерігати, обговорювати, вирішувати проблеми, і, найголовніше, викликати прагнення у дітей вчитися, творити, бути чемними і ввічливими, по-справжньому дружити, шанувати батьків.

Завдяки вчителеві школа стала для наших дітей другою домівкою, в якій тепло і затишно, надійно і спокійно. Ми з радістю пригадуємо шкільні свята, конкурси, екскурсії, які організовувала Тетяна Василівна. Скільки радості і задоволення приносили вони нам і нашим дітям! Вона, як справжня мама, завжди була поруч, і в радості, і в печалі, її ласкава і ніжна посмішка, як сонячне проміння, проникала у душі, звеселяла і підбадьорювала.

Пролетіло чотири роки, і ніби скінчилася казка. Діти вже підросли, але Тетяна Василівна назавжди залишиться для них мамою-вчителькою. Так, лише теплі і приємні спогади про неї зберігатимуться в пам’яті наших дітлахів протягом усього життя. Тетяна Василівна є не лише другою мамою для наших дітей, мудрою жінкою, а й талановитим педагогом. Саме вона здобула чимало перемог на своїй педагогічній ниві, має багато подяк та нагород.

Вся наша класна родина дуже поважає Тетяну Василівну. Ми дякуємо їй за натхненну працю, а також зичимо здоров’я, творчих злетів та успіхів на нелегкій учительській ниві. Ми, батьки учнів 4-В класу, спокійні, адже наші діти були в надійних руках, у руках мудрого наставника.

Ми завжди будемо вдячні вам, адже для дітей ви завжди залишитеся доброю, світлою, справжньою вчителькою.

З щирою повагою, батьки учнів 4 В класу ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 м. Сокиряни






Посилання на джерело

Схожі новини


Коменатрі для новини

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або увійти на сайт під своїм іменем.

Написати свій коментар:

Приєднуйтесь

Важливо почути кожного. Підбірка свіжих новин із сайтів району.

детальніше

Відомі діячі

  • Козак Василь Васильович
  • Блинду Федір Васильович
  • Бондар Олексій Станіславович
  • Мафтуляк Михайло Васильович
  • Нагірняк Іван Семенович
  • Лісогор Катерина Іванівна
  • Грейцар Максим Віталійович
  • Гадзій Василь Васильович

Герб СокирянСокиряни

Регіон: Чернівецька область

Населення: 9067

Площа: 14.8 км²

День міста: 12 липня

Міський голова: Равлик Василь Степанович

Перша згадка: 1666

Статус міста з 1966 року