» » » Кандидат Лілія Бортич

Політика / "Аграрна партія"

Кандидат Лілія Бортич

Кандидат Лілія Бортич

«...І кожен фініш – це, по суті, старт...»


Вже цієї неділі, 21 липня, український народ вкотре постане перед важли­вим вибором, від якого залежатиме добробут і процвітання кожної родини, кожного села, краю, нашої неньки України. Вже за кілька днів ми маємо вирішити: "З ким ідемо далі? " Чи ми знову піддамося впливу солодких обі­цянок тих, хто вже двадцятиліття тільки те й навчився робити, що гарно розмовляти, а на ділі довів українське село до вимирання, чи, зрештою, ми зможемо розвіяти ту рожеву мрію і глянемо правді в вічі. Ніхто, крім нас самих, людей із села, які живуть і працюють на рідній землі, чиї руки пахнуть справжнім хлібом, зможе відстояти наші з вами інтереси.
Сьогодні такою рушійною силою є Аграрна партія України. Аграрна пар­тія - це партія однодумців, людей, які без жодних важелів впливу в органах державної влади зуміли відродити хліборобську працю на місцях, перетвори­ли занедбані поля на запашні лани, що щедро колосяться хлібами. Аграріїв знають в обличчя, їх поважають і шанують на місцях, їм довіряють, їх під­тримують. Доказом цього є думка соціуму, слова тих, хто достеменно може оцінити справжню сутність аграрників.

Навіть важко уявити, які відчуття охоплюють людину, коли результати її багатоденної кропіткої праці в одну мить, в ре­зультаті природної стихії, зводяться нанівець.

На початку липня нашим краєм пронісся буревій - такого не пам'ятають навіть старожили. Град трощив, ламав і рівняв із землею усе: і будинки, і дерева, і посіви... Сьогодні люди, які живуть у селах, що стали епіцентром сти­хії, потроху оговтуються від пережитого і долають наслідки негоди. Та, на жаль, не все підлягає від­новленню. Найгірша ситу­ація склалася із посівами: ниви, які так щедро цвіли, колосилися золотими хлі­бами і буяли зеленню, враз почорніли.

Про те, як знайти сили, аби не втратити надію та ентузіазм і впевнено, не зважаючи ні на що, йти далі обраним шляхом, у розмові із директором ПП «Югро», депутатом Чер­нівецької обласної ради Лілією БОРТИЧ.

-Ліліє Іванівно, як Вам вдається зберігати холодний розум у цій си­туації і звідки черпаєте натхнення працювати далі? Адже, як нам відо­мо, примхою природи знищено левову частку посівів Вашого госпо­дарства?

- Знаєте, що найважче? Найскладніше було пере­бороти себе і після всього вийти в поле. Адже за кіль­ка десятків хвилин перед початком стихії я, як і за­вжди у цю пору, була у полі і оглядала посіви. Задатки на врожай видалися - як ніколи. І я щиро дякувала Богові за Його щедрість і милість. Адже покладала на результати цьогорічної хліборобської праці великі надії. Проблема в тому, що у нас на Буковині дуже мало переробних підпри­ємств. Ми хоч і є вироб­никами якісної сировини змушені продавати її в сусідні регіони, а готову продукцію нам завозять з інших країв. Найгіршим у цьому випадку є те, що сировину ми реалізовуємо за значно нижчими цінами, ніж потім купуємо різного роду продукцію.

Тому мріяла побудувати міні-підприємство з пере­робки солом’яних відходів. Це, в свою чергу, дало б можливість перевести на­вколишні навчальні заклади на альтернативний, еколо­гічно чистий вид палива. А також створити нові робочі місця, яких так бракує.

Та не все так склалося, як гадалося. Ми повністю втратили 900 га посівів. Але я не з тих людей, які опускають руки. На­впаки, це дало поштовх ще з більшою енергією занурюватися в обрану справу і працювати, не шкодуючи сил, знаходити помилки і не допускати їх у майбутньому

Адже, коли вирішила стати на стежину хлібороб­ської праці, добре розуміла що аграрний бізнес - це по­стійний ризик. Тут або пан або пропав. Але це моє, і жодним чином не шкодую про свій вибір. А в ситуації що склалася, за життєве кредо взяла слова сучасної поетеси Ліни Костенко: «...1 кожен фініш - це по суті старт». Можливо, саме в них та сила і воля, які до­помогли мені не втратити надію.

-А 
чи передбачена дер­жавою хоч якась ком­пенсація тих втрат, які понесли аграрії загалом і Ви зокрема внаслідок природної стихії?

-  На жаль, ні. Справг в тому, що у нашому за­конодавстві немає жодних механізмів захисту малого і середнього бізнесу, хоча він є рушійною силою на­шої економіки. Єдиним виходом у даному випадку могло стати страхування. Але дрібні аграрні підпри­ємства не мають вільних фінансових залишків, аби застрахувати посіви, бо це колосальні кошти. Страху­вання під силу лише вели­чезним холдингам.

-А як масте вчинити зі сплатою податків і оренд­ної плати?

Так, як і завжди. Люди, які довірили нам власні земельні наділи, не винні в тому, що ми втратили вро­жаї. Вони мають отримати належну орендну плату в повному обсязі. А подат­ки... Вони теж обов’язкові. Та навіть якби (хоча це не­можливо) якимось чином нас звільнили б від їхньої сплати, ми б все одно за­платили. І знаєте, чому? Бо податок на землю - основна дохідна частина сільських бюджетів. Не сплатити його означає залишити село без коштів. Я вважаю це [Р5 неприпустимим.

-
Пані Ліліє, Ви є самодостатньою осо­бистістю, сильною жінкою, підприємцем, який уміє вести успіш­но бізнес. І, разом з тим, нам відомо, що Ви вирішили піти у велику політику. Для чого це осо­бисто Вам?

- Крім усього того, що ви назвали, я ще займаюся громадською діяльністю, є депутатом обласної ради, навчаюся у Києво-Моги- лянській академії, є членом клубу підприємців Буко­вини. Питання - для чого це все мені? – я поставила сама собі ще у 2014 році, коли познайомилася із десантниками. Справа в тому, що я опікуюся 80-ю десантно-штурмовою бри­гадою. їхнє гасло «Ніхто крім нас». Це навчило мене бачити кожну проблему, яка нас оточує, і пропус­кати її через себе.

А ще я - аграрій. Так, як і більшість буковинців, виросла в селі, ходжу по землі, щодня працюю з людьми і знаю, яких змін потребує наша Чернівець­ка область та вся Україна. Я хотіла би змінити систе­му зсередини. Мрію, аби рівні можливості мали люди, які живуть у міс­тах, і ті, що проживають у селах. Я звикла брати відповідальність на себе, чого, відверто кажучи, бра­кує нинішнім політикам. Упевнено боротимусь із тими, хто звик на словах гори звернути, а на ділі - ховає голову в пісок, хто гордо приписує собі якісь надумані заслуги і лише з переказів знає, чого вартує людська праця.

-Що спонукало Вас балотуватися до Верхо­вної Ради за партійними списками, а не як мажо­ритарний

-Так, я іду на вибори під другим номером у списку Аграрної партії України. Бо моя мета, як що ста­ну депутатома Верховної Ради, полягає у тому, щоб своїм практичним досвідом допомогти об’єднати екс­пертів, які працюють у всіх галузях економіки, не лише в аграрній, прийняти такі закони, які б дійсно від­стоювали інтереси усього українського народу.

-  
Для того, щоб до­сягти запланованих результатів на полі­тичному поприщі. Вам необхідна підтримка. Бо... один у полі не воїн.

    - Тут я з Вами погоджу­юсь на всі сто відсотків. Тому і стала членом Аграр­ної партії. Бо це команда однодумців, які сповідують ті ж цінності, що і я, які дивляться на Україну, як на країну своїх дітей. Тому пи­шаюся тим, що є частиною цієї команди, і вірю, що разом ми зможемо зберегти нашу ідентичність, наш безцінний скарб - рідну землю, нашу незалежність.
-Дякую за відвертість.
Розмовляла Надія ПАУК

Схожі новини


Коменатрі для новини

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або увійти на сайт під своїм іменем.

Написати свій коментар:

Приєднуйтесь

Важливо почути кожного. Підбірка свіжих новин із сайтів району.

детальніше

Відомі діячі

  • Козак Василь Васильович
  • Блинду Федір Васильович
  • Бондар Олексій Станіславович
  • Мафтуляк Михайло Васильович
  • Нагірняк Іван Семенович
  • Лісогор Катерина Іванівна
  • Грейцар Максим Віталійович
  • Гадзій Василь Васильович

Герб СокирянСокиряни

Регіон: Чернівецька область

Населення: 9067

Площа: 14.8 км²

День міста: 12 липня

Міський голова: Равлик Василь Степанович

Перша згадка: 1666

Статус міста з 1966 року